C++ - Підручник 001. Hello World

C++, Hello World

Мінімальною програмою на C++ є

int main() { } // the minimal C++ program

У цій програмі представлено оголошення функції main, , яка не приймає жодних аргументів. Фігурні дужки відображають угруповання в C++ і в даному випадку показують тіло функції main. Тобто початок функції main - дужка, що відкриває, і кінець функції main - дужка, що закриває. Подвійний слеш показує початок коментаря. Коментарі ігноруються компілятором та служать для уточнення інформації в коді.

Кожна програма, написана на C++, має функцію main() , з якої починається запуск програми. Функція main(), як правило, повертає результат свого виконання, про що сигналізує тип даних int (integer - цілісний), який написаний перед функцією main() . При правильному, успішному завершенні функція main() повертає як результат 0 . Значення результату, відмінне від нуля, сигналізує про позаштатне завершення програми.

Значення, що повертається програмою по завершенню, може використовуватися в операційній системі для службових цілей.

Типовим прикладом першої програми будь-якою мовою програмування є виведення тексту "Hello, World!":

#include <iostream>

int main()
{
    std::cout << "Hello, World!\n";
}

Але чи все так просто в даній програмі? У цілому нині, ця маленька програма несе у собі дуже великий пласт інформації, який треба розуміти розробки на C++.

1. Директива #include
   #включати
   повідомляє компілятор про те, що необхідно підключити якийсь заголовковий файл, компоненти якого планується використовувати у файлі, де оголошено функцію main() . iostream - це стандартна бібліотека введення виводу зі STL. Тобто тут вже використовується функціонал бібліотек, які хоч і є для мови стандартом. І останній момент – це кутові дужки, в яких знаходиться назва бібліотеки, які говорять про те, що це включення зовнішніх файлів до проекту, а не тих, що знаходяться у складі проекту. Ті ж файли, що знаходяться у складі проекту, підключаються обрамляючись у звичайні лапки, наприклад #include "myclass.h". Таке підключення бібліотек є стандартом. Наприклад, у Visual Studio при недотриманні цього стандарту будуть випадати помилки.
2. std - це використання простору імен, в якому знаходиться оператор виводу cout. Простори імен були введені в C++ для того, щоб усунути конфлікти імен між бібліотеками та проектом розробника, якщо десь є повторювані найменування функцій чи класів. Java для вирішення конфліктів імен використовується система пакетів.
3. cout - це оператор виводу, у якого перевантажений оператор << , щоб не використовувати окрему функцію для виведення тексту в консоль.

Це крім того, що запис функції main може мати різний вигляд, хоча стандартом є два записи:

1. int main()
2. int main(int argc, char* argv[])

Можна ще зустріти записи типу void main() тощо. Але це помилкові записи, хоча в деяких компіляторах вони компілюватимуться, причому навіть без помилок і попереджень.

У записі int main(int argc, char* argv[]) передаються аргументи:

1. argc – вказує кількість переданих аргументів. Завжди не менше 1, оскільки завжди передається ім'я програми
2. argv[] - масив покажчиків на аргументи, які передаються як рядкові змінні.

Якщо argc більше 1, це означає, що при запуску програми були передані додаткові аргументи.

Перевірка може виглядати так:

#include <iostream>

int main(int argc, char* argv[])
{
    // Если бы передан дополнительный аргумент,
    if (argc > 1)
    {
        // то попытаемся вывести полученный аргумент 
        std::cout << argv[1]<<endl;
    } 
    else
    {
        // В противном случае сообщаем, что аргументы не передавались
        cout << "Without arguments" << endl;
    }
    return 0;
}

В цілому, є велика кількість моментів, які необхідно розуміти в C++ навіть для невеликої програми, але від цього цікавіше ;-)